«Закони війни учителя Суня» (Так буквально перекладається всесвітновідоме «Мистецтво війни») — це стародавній (йому понад 2500 років!) китайський трактат, авторство якого приписується генералу й стратегу Сунь Цзи, що жив наприкінці періоду Чуньцю або ж на початку періоду Чжаньго. Не треба думати, що цей текст –лише відголосок сивої давнини, цікавої лише історикам. Натомість його і сьогодні вивчають, наприклад, в армії США, на філософських та політологічних студіях провідних університетів світу.

Сунь Цзи вважав війну необхідним злом. Війну бажано вести швидко щоб уникнути економічних втрат та поступово зростаючого внутрішнього супротиву (опозиції знаті та невдоволення населення), або ж вести її на території супротивника задля використання його, а не власних ресурсів. Він вважав, що стратегія — це не є планування в сенсі роботи по розробленому списку завдань, але скоріше, що це вимагає швидкої та адекватної реакції на умови, які змінюються.

Отже, цей трактат – не стільки про військові дії, скільки про організацію мислення і мас людей.