Я зробила помилку, коли почала зустрічатися з Дерек. І ще одну – коли дозволила йому переконати мене, що все, що відбувається між нами, – нормально.
І я продовжую помилятися. Доказ я знову бачу в дзеркалі: губи розбиті, на шиї синці, в очах порожнеча.
Ось уже рік я не можу вибратися з задушливого павутиння наших стосунків. Він то замовляє для мене їжу з улюбленого ресторану, то змушує стояти на ґанку під крижаним дощем, замкнувши двері на ключ. З ним я ніколи не знаю, що трапиться наступної хвилини: ніби йду мінним полем або мостом, що прогнив. Начебто граю в російську рулетку. Наче п'ю вітаміни з бульбашки, в якій одна з капсул – ціанід.
Однак є хтось, який повертає мені почуття рівноваги: кур'єр, який привозить нам їжу. Він випадкова людина, про яку я практично нічого не знаю. Іноді ми розмовляємо на порозі. Вчора він поцікавився, чи я гаразд, і це потрясло мене до глибини душі. Якщо Дерек – чистий ціанід, то раптом є і людина-протиотрута?