Щойно Люсі знайомиться з матір’ю майбутнього чоловіка, відразу ж усвідомлює, що вона не та дружина, яку Діана уявляла для свого ідеального сина. Невимовно ввічлива, доброзичлива та щедра свекруха тримає Люсі на відстані витягнутої руки попри відчайдушні спроби невістки завоювати її прихильність. Ніхто й слова кривого не скаже про Діану, яка прожила в щасливому шлюбі не одне десятиліття, є опорою для місцевої громади й затято захищає жінок-біженок… виняток хіба що Люсі. Було це п’ять років тому.

І от тепер Діана мертва. Поруч з її тілом знайшли записку, у якій йшлося, що вона наклала на себе руки, бо не хотіла жити з раком, що паплюжив її тіло. Але результати розтину раку не виявили. Зате виявили залишки отрути й доказу удушення. Хто міг бажати смерті Діани? Чому вона змінила заповіт останньої миті й позбавила спадщини обох дітей, їхніх чоловіка та дружину? І чому смерть свекрухи не надто гнітить Люсі?