Він був юний, про довкілля знав ще дуже мало. Та й новий токійський світ сильно відрізняється від середовища, у якому він виріс. Мегаполіс виявився куди більшим, ніж він собі уявляв. Занадто великий вибір того, чим можна зайнятися, надто незвично спілкуються один з одним люди, надто швидко мчить життя. Через все це він ніяк не міг налаштувати баланс між собою та оточуючим. Але головне – в ті роки йому ще було куди повертатися. Сідаєш на Токійському вокзалі в "Сінкансен" – і через якихось півтори години прибуваєш у "непорушний оплот гармонії та дружби". Туди, де час тече неквапливо, і завжди чекають ті, перед ким ще можна відчинити душу. Про те, що це місце безвісти зникло, він дізнався на другому курсі, під час літніх канікул.